Народні свята Полтавщини

 У статті ми зупинимося на зимових святах, бо вони є найбільш яскравими, видовищними, відбувалися після закінчення важкої роботи на землі, у господарстві і є формою молодіжного та дитячого дозвілля. Розглянемо деякі з них.

 На 7 грудня припадає свято Катерини. За християнською релігією це свято великомучениці Катерини – дочки царя, яка була освіченою (знала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов), стала християнкою і обернула у свою віру багатьох людей, за що і була страчена.

 За народними звичаями це свято дівочої долі. Саме у цей день дівчата ворожили на свою майбутню долю, на свого судженого, на шлюб (зрізали гілочки вишні і ставили їх у воду, запрошували долю судженого до своєї каші, ворожили «по розмові», «по зустрічному», «по криниці»). Але, можливо, і недоречно на шкільній сцені показувати обряди ворожіння (особливо для учнів початкових класів). Подивимося на цей свято з іншої точки зору і побачимо у ньому свято дівчинки, дівоньки. Акцентуємо свою увагу на тому, які риси характеру повинна мати дівчинка (бути лагідною, доброю, виваженою, толерантною), як вона повинна поводитися,
спілкуватися, одягатися, якою господинею вона стане, які знання вона повинна мати, чим вона відрізняється від хлопчика і які традиційні функції були притаманні українській жінці.

 13 грудня святкують Андрія – одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, його учня, який за свою віру був розіп’ятий на хресті. За народними звичаями традиційно це свято вважалося парубоцьким, яке святкували і дівчата. Цього дня молодь збиралася на вечорниці, готували різноманітні страви, ворожили (з водою, вогнем, зерном, соломою, деревиною, воском, домашніми тваринами, птицею, окремими речами, за допомогою балабушок). Після вечері дівчата і хлопці веселилися, співали, танцювали, грали в ігри, жартували. Оскільки Андрія було парубоцьке свято, то їм прощалися різні бешкетування («помста») та жарти. У деяких регіонах був популярним обряд кусання Калити (круглого
коржа, обрядового печива), який супроводжувався сміхом, жартами і демонстрацією сили і спритності. У ньому брали участь вартовий Калити – Пан Калитинський (Пан Кочержинський) та претендент з громади хлопців і дівчат на кусання Калити. Але у етнографічних матеріалах Полтавщини ХІХ – початку ХХ століття нам не вдалося знайти свідчення про проведення цього дійства на свято Андрія.

 Це свято можна трактувати і як свято хлопчика, юнака, тим більше, що ім’я Андрій з грецької перекладається як «чоловік», «муж». Його можна розглядати як свято, де можна підкреслити чесноти, риси характеру хлопця, запропонувати такі форми проведення народного свята, де можна показати традиційні види діяльності чоловіка, його роль у функціонуванні родини, громади, його відповідальність, мужність, сміливість.

 Не менш цікавим є свято Наума, яке припадає на 14 грудня. Цей день пам’яті одного з дванадцяти менших пророків, Наума, який жив ще в старозавітні часи.

 У народі вважалося, що Наум – покровитель знань, доброчинства і розуму. Про нього говорили: «На Наума наука на ум іде». Саме цього дня батьки відправляли дітей до школи, у ремісничих цехах при братствах майстри набирали собі учнів, відбувалися професійні посвяти, починали освоювати музичні інструменти (вчилися грати на бандурі, сопілці). Це було пов’язано з переконаністю людей в тому, що початок занять саме у цей день сприятиме успішному засвоєнню знань. З огляду на це до плану виховних заходів школи можна включити День Розуму, День Знань, Свято книжки, тематичні виховні години, пов’язані з тією чи іншою професією.

 Важливим святом на території України і зокрема на Полтавщині було свято Миколая, яке відзначали 19 грудня. Образ Миколи Угодника був практично у кожній оселі, мабуть жодному святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі-Чудотворцю. Святитель Николай, архієпископ Мір Лікійський, чудотворець помер у цей день. У сані єпископа Св. Николай найчастіше зображувався на іконах, у нього є навіть найхарактерніші зовнішні прикмети: високе чоло, округлі лінії лику та дбайливий, м’який, але суворий погляд «пастиря». Він допомагав бідним людям (історія про три вузлики із золотом для трьох бідних дівчат), захищав невинно засуджених, допомагав людям у найскрутніших ситуаціях (послав корабель із продовольством для людей, які потерпали від неврожаю).

Правила копирования материалов